В квартирі ми проводимо тривалий час. Для працюючої людини час перебування в рідних стінах складає близько 10 – 14 годин, а для домочадців, які лише вчаться або взагалі виходять на вулицю тільки погуляти – три чверті доби. Людям знайоме відчуття, яке з’являється, якщо цілий день, а то і два-три не виходити на свіже повітря. Його не назвеш нездужанням, але і приємного в ньому нічого немає. Тягне подихати свіжим повітрям. Причиною може бути недолік повітрообміну. Вирішити цю проблему можна тільки одним способом – влаштувавши припливно-витяжну вентиляцію для квартири.
Сутність вентиляції в приміщенні
Вентиляція – це процес постійного оновлення повітряних мас в житловому або виробничому приміщенні. Вона необхідна з тієї простої причини, що людина в процесі своєї життєдіяльності поглинає кисень і виділяє вуглекислий газ. Якщо залишити людину в герметично закритій кімнаті, він через час задихнеться. Якщо людей буде кілька, процес піде швидше – кисень з повітря буде вжито дихаючими, а його місце займе газоподібна вуглекислота. Цей процес тривалий, адже людина за один вдих не може увібрати весь кисень з повітря, втягнутого в легені. Але мова ж і не йде про загибель, а лише про комфорт. Постійний приплив повітря, в якому розчинений 21% кисню – основне завдання квартирної вентиляції.
Є ще одна причина, по якій вентиляція приміщень є стандартом експлуатації квартир. У житловому будинку поглинає кисень і виділяє шкідливі гази не тільки людина. Газова плита, колонка, духовка роблять це набагато швидше. Без відводу шкідливих газів через вентканали вони накопичуються в небезпечних концентраціях. При несправності водогрійного та кухонного обладнання на природному газі він може почати виділятися, не згорає. Наповнивши приміщення, він створить ризик вибуху від однієї запаленою сірники. Не дати накопичитися газу накопичитися в небезпечній концентрації – також завдання вентиляції. Тому не можна нехтувати вимоги до повітрообміну в квартирі.
Вентиляція від забудовника
Було б дивно, якби при серйозності питання будинки будувалися без вентиляційних рішень. І вони є в кожній квартирі. Але облаштування вентиляції за індивідуальним проектом – це витратний комплекс процедур, який не завжди виконується навіть в елітному житлі. Проект будівлі обмежений створенням вертикальних вентиляційних каналів, які проходять через всю будівлю від низу до верху, і куди виводяться отвори для видалення використаного повітря і кожної квартири. Це та сама витяжка, тобто витяжна вентиляція. Але з фізики ясно, що повітря не може просто зникнути їх кімнати. Щоб частина повітря постійно віддалялася, потрібно сформувати приплив свіжого, тобто вуличного повітря, в якому показники процентного вмісту газів будуть в оптимальному співвідношенні.
Старі будинки, в отвори яких ставили дерев’яні вікна, не містили ніякої спеціально організованої припливної вентиляції. Повітря проникав всередину приміщення через мікропори деревини і щілини в дерев’яних рамах. В сучасних металопластикових вікнах з герметичними склопакетами та двома ущільнювальними контурами таке проникнення неможливо. Єдиний спосіб впустити повітря в квартиру – це відкрити вікно. Але як тільки це зробити, в квартиру почне проникати холод взимку, спека влітку, та на додачу до всього вуличний шум.
Рада: при замовленні металопластикових вікон зверніть увагу на режим «мікропровітрювання» – коли стулка відкривається на пару міліметрів. Це може поліпшити повітрообмін взагалі без якихось спеціальних робіт.
Що стосується витяжної частини, то вона організована тільки в деяких приміщеннях – ванній кімнаті та кухні, які примикають до стін, в яких прокладені вентканали. Якщо санвузол роздільний, то витяжний отвір влаштовується в кожному приміщенні. Циркуляція повітря здійснюється завдяки створюваній тязі. Тут-то і криється недосконалість системи: ослаблення припливу зменшує тягу. На верхньому поверсі багатоповерхового будинку тяга і зовсім невелика, так як висота вентканала для цього повинна бути не менше трьох метрів. У будинку з плоским дахом горище відсутня, витяжний канал виходить коротким. Вихід один – монтувати систему припливно-витяжної вентиляції для забезпечення потрібного клімату і повітрообміну.
Припливно-витяжна вентиляція з рекуператором
Найпростіша система примусової вентиляції проста: влаштовується вхідний і вихідний канали, на кожному з них ставляться вентилятори, що створюють спрямований потік рухається повітря. Припливний вентилятор нагнітає повітря в квартиру, а витяжною – видаляє з неї використану газову суміш. При такому влаштуванні встає серйозна проблема. У холодну пору року в квартиру в великій кількості надходить холодне повітря з вулиці. З огляду на обсяги, він швидко приведе до зниження температури в приміщенні. Включена система опалення витрачає більше енергоносіїв, тому як підігрітий їй повітря постійно виводиться назовні через витяжний канал. Нерідко можна спостерігати картину, як з витяжного патрубка квартири або приватного будинку валить пар. Він виходить від різниці температур при морозній погоді. Логіка підказала інженерам шлях, за допомогою якого можна домогтися економії на опаленні і одночасно вирішити проблему з охолодженням квартири. Він називається рекуперацією.
В основі рекуперації повітря лежить процес теплообміну між двома повітряними потоками різних температур. Справа в тому, що повітря, що надходить в приміщення, холодний, він потребує нагріванні. Повітря, що виводиться з приміщення, навпаки, теплий, тому що був нагрітий від системи опалення та інших джерел тепла в квартирі. Якщо їх змішати, відбудеться передача тепла від теплого повітря холодного.
Перемішування можна здійснити прямо, інакше весь сенс вентиляції загубиться. Для рекуперації використовується теплообмінник, побудований за такою ж схемою, як аналогічний агрегат котла або кондиціонера. Теплообмінник складається з блоку тонких каналів, розділених перегородками. Одні з них в шаховому порядку підключені до введення повітря, інші видаляють його з кімнати. Таким чином канали з теплим повітрям розташовані поруч з каналами, що несуть холодне повітря з вулиці, і зігрівають їх вміст. Нагрівання виходить відчутним: температура всмоктуваного системою повітря лише на пару-трійку градусів нижче того, який викидається на вулицю.
Вся система складається з декількох вузлів – вхідного і вихідного патрубків з оголовками, системи трубопроводів, а також самого рекуператора, все елементи якого монтуються в єдиний корпус. Корпус роблять з тонкостінної листової сталі. Вимоги до міцності стінок – витримувати тиск, який чинить на них саморозширюється монтажна піна. Їй заповнюються всі щілини між конструкцією, стінами, стелею, щоб забезпечити максимальну звукоізоляцію. Така прошарок поглинає вібрації, що виникають при роботі вентиляторів.
Рада: рекуператор з вентиляторами краще встановлювати в коморі, вбиральні чи коридорі, так як невеликий шум від його роботи все ж буде.
Повітроводи від рекуператора розміщують таким чином, щоб припливне повітря надходило в одну частину приміщень (зазвичай зверху), а втягувався в витяжку – з іншого. Завдяки цьому утворюється циркуляційний потік, що надійшов свіже повітря встигає нагрітися, послужити в якості дихальної суміші та (і сприяє горінню – наприклад, в кухні з газовою плитою) з максимальною температурою надійти в рекуператор для виведення назовні.
Вхідний і вихідний канали закриваються з вуличною боку гратами. Вона перешкоджає попаданню в систему великих об’єктів – птахів, великих комах, сміття, який може потрапити в канал, будучи викинутим з вікна. Для пилу і дрібних комах передбачені фільтри тонкого очищення. Нічого складного в них немає – це дрібні сітки, по типу схожі з сітками з внутрішнього блоку побутового кондиціонера. Вони нещільні, тому що в іншому випадку створять бар’єр на шляху втягується повітря, і вентилятори будуть працювати з перевантаженням, щоб забезпечити необхідний рівень тяги. Ця ж ситуація спостерігається, коли фільтр забивається вуличним пилом і дрібним сміттям. Тому сітки потрібно регулярно отримувати, чистити і промивати.
Дорогі системи вентиляції розраховані на установку цілих станцій очищення повітря, в яких вже можуть бути не тільки механічні, але і хіміко-бактеріологічні фільтри, ультрафіолетове знезараження і іонізатор. Для монтажу таких систем потрібно місце, плюс в них потрібно регулярно міняти картриджі з витратними матеріалами. У підсумку на виході ви отримуєте практично ідеально збалансований склад повітряної суміші без шкідливих включень.
В умовах клімату, де панують сильні холоди в зимові місяці, а температура повітря опускається нижче нуля вже восени і навесні, процес рекуперації не може видати тепле повітря необхідних параметрів. У приміщенні все одно буде холодно. Для цього в рекупераційних блок додають калорифер – пристрій, що складається з нагрівальних елементів, повз яких повітря просочується і нагрівається. Завдяки цьому досягається необхідна температура. Калорифери вентиляційних систем живляться від електрики, мають невелику потужність і мають можливість регулювання в залежності від погодних умов. Неминуче пересушування повітря в процесі його підігріву в сухому калорифере компенсується вбудованим зволожувачем, що повертає вологу, таку потрібну для комфортної життєдіяльності людини. У дорогих регенераційних установках волога може вилучатися з виведеного назовні повітря за рахунок ефекту конденсації, а потім по капілярах надходити в зволожувач. Процес цей складний, тому що випала волога вимагає очищення, і зустрічається рідко.
Набагато частіше збір конденсату організований в спеціальні ємності, з яких вода після виводиться в каналізацію або за межі квартири. Звичайний стік води по трубці, як в кондиціонерах, тут не підходить, так як в мороз похідна трубка просто промерзне наскрізь. Обледеніння каналу подачі і виведення повітря призводить до скорочення пропускної здатності саме в теплообміннику. Для розморожування в систему врізається байпас, тобто трубопровід, що йде в обхід теплообмінника. Коли підігріте повітря перестає охолоджуватися, припиняється осаджування вологи і її обмерзання, теплообмінник відтає природним чином. Коли холодне повітря з вулиці заходить через байпас, він ніяк не зігрівається, тому в такій системі в обов’язковому порядку передбачають калорифер. Зазвичай він приєднаний до датчика входить в приміщення температури. Якщо вона опускається нижче вказаної межі, калорифер починає додатковий підігрів.
Відео – Припливно-витяжна вентиляція з рекуперацією в квартирі
Припливно-витяжна вентиляція з кондиціонером
Іноді такий варіант називають центральним кондиціонуванням, так як повітря розподіляється не в одній кімнаті, а в усій квартирі, куди прокладені вентиляційні канали. Плюсом даної системи є те, що цей варіант дешевше, ніж оснащувати кожну кімнату окремим кондиціонером. Можливості монтажу зовнішнього блоку можуть бути обмежені. Один зовнішній блок з теплообмінником потужного кондиціонера, краще справляється із завданням, ніж кілька слабких.
Рада: вибирайте кондиціонер з можливістю підігріву повітря і вбудованим підігрівом картера зовнішнього блоку – тоді для роботи взимку можна буде не ставити окремий калорифер. Який кондиціонер краще вибрати для квартири? В спеціальній статті розглянемо рейтинг популярних моделей, критерії та оцінки вибору.
В центральному кондиціонуванні відсутній характерний внутрішній блок з барабаном-вентилятором і заслінками-шторками. Замість нього фреону магістраль від компресора йде до канального розподільника. Повітря в розподільник подається через припливні канали, а виводиться, вже охолоджений, в ті місця, які вигідні господарям – зазвичай в кухню і житлові кімнати. Інша система трубопроводів-збирачів відпрацьованого повітря концентрує його і виводить назовні. Розподільник не оснащуються вентиляторами. Вони ставляться окремо в тій кількості, якого зажадає проект. На відміну від звичної спліт-системи, центральне кондиціонування, поєднане з вентиляцією – це конструктор, з складових елементів якого можна створити рішення для будь-якого житлового простору.
Припливно-витяжна вентиляція своїми руками
Системи канального типу, де потрібно розрахунок і монтаж трубопроводів круглого або квадратного перетину, встановлюються фахівцями відповідних компаній. Якщо коштів на дороге устаткування і роботу професіоналів немає, можна обладнати нескладну приточкой і витяжку своїми руками.
Головна особливість такого варіанту – немає необхідності монтувати повітроводи. Потрібно лише правильно розташувати припливні отвори і витяжні.
Крок 1. В житлових кімнатах з вікнами робляться отвори для того, щоб туди можна було вставити вентиляційну трубку. Робота ведеться перфоратором, зовнішній отвір закривають гратами, з внутрішньої сторони розміщують сітчастий фільтр і декоративну накладку.
Крок 2. Якщо повітря буде надходити самопливом, канал розташовують над радіатором опалення – тоді повітря буде нагріватися від батареї і в кімнату не буде проникати холод. Якщо ж хочете зробити примусову приточкой, то місце значення не має – можна зробити канал збоку від вікна або зверху. Тоді зсередини підключають блок з вентилятором наддуву, нагрівальним елементом і фільтром. Живиться блок від електромережі через нізкоамперний автомат-вимикач.
Крок 3. В існуючі вентиляційні канали на кухні і в санвузлі врізаються витяжні вентилятори з зниженим шумом. На кухонний прилад можна зробити окремий тумблер, а в санвузлі приєднати проведення до вимикача світла. Навіть з пасивним припливом повітря працюють витяжні вентилятори створять негативний тиск, і повітря з усією квартири кинеться в вентканали.
Якщо немає бажання свердлити стіну, можна змонтувати припливне клапан на пластиковому вікні. У верхньо частини поворотно-відкидний стулки фрезерується виїмка. Вона закривається зсувним клапаном шторкою з мелкоячеистая або губчастим фільтром. Шторка в закритому вигляді впирається в гумовий ущільнювач, забезпечуючи герметичність в закритому стані. Будучи відкритою, вона майже не пропускає звуки і холод з вулиці, а от вирішити проблему з духотою і запітнілими вікнами допоможе.
